Людмила Жукова: "Успіх лікування визначають і біоенергетик, і сам хворий". Частина 1

Не так давно ми пережили екстрасенсорний бум. Повсюдно відкривалися школи екстрасенсорики, газети пістрявіли оголошеннями, де новоявлені чудотворці, закінчивши тримісячні курси, бралися позбавити людей безлічі недуг. Стали модними масові сеанси - в кінотеатрах, на стадіонах, по телебаченню. Потім - під тиском нищівної критики - бум почав спадати. Але біоенерготерапія не вмерла. І нині у газетах побачиш таку інтригуючу рекламу, обіцянки миттєво звільнити від хвороб і всіляких негараздів. Однак і черв’ячок сумніву десь точить: чи можливо це?

Щоб навести якусь ясність, звернулася до давніх добрих знайомих у центр нетрадиційної медицини “Енергетика” - Людмили Петрівни Жукової, незвичайні здібності якої визнано не лише в Україні, але й у Німеччині, Австрії, інших країнах світу. Японські кінооператори зняли на плівку пальці Жукової, з яких випромінюються, мов хвости комети, потужні струмені енергії. Працює Людмила вже років з десять у тандемі зі своєю дочкою Аліною Войтенко, котра успадкувала від матері дар цілительства.

ЧУТЛИВА РУКА БІОЕНЕРГЕТИКА

Людмила: Спочатку трохи теорії. Ми всі існуємо в невидимому океані хвиль. Усе живе випромінює коливання різних частот. Наука не заперечує, що фізичне тіло людини оточене біоенергетичним коконом. Складається він з різних полів. Це, зокрема, поле ментальне (клітинного мислення), емоційне… Це наша аура. Кожна наша клітинка “дихає” - поглинає і виділяє енергію, тобто в ній відбуваються обмінні процеси. У здорових і хворих органів частота енергетичних коливань не однакова, вони випромінюють холод або тепло. І досвідчений біоенергетик вміє відчути рукою поверхню і температуру ділянок біополя, а відтак - визначити, де міститься хворий орган. Але це ще не все. Він вміє також гармонізувати вібрації клітин, їхні обмінні процеси, відновити енергетичний баланс.

- Саме таким чином ви й діагностуєте пацієнтів?

Людмила: Так. Але в нашому центрі спочатку проводить діагностику на апараті Фолля лікар першої категорії Тетяна Карцан. Багато хворих приносять із собою дані різних обстежень з поліклінік, лабораторій. Хочу підкреслити, що від того, чи правильно визначено діагноз хвороби, залежить 80 відсотків успіху лікування. Я “дивлюсь” пацієнтів руками, уточнюю розмір пухлини, камінців у нирках чи жовчному міхурі, наскільки спазмовані судини…

Аліна: Інколи відчуття наших рук не збігаються із даними лабораторій. Тоді ми наполягаємо на додаткових обстеженнях. Якось приїхала з одного райцентру згорьована жінка, їй поставили діагноз - рак, від онкозахворювання й лікували. І направили на операцію. А ми того раку ніяк не виявляємо. Порадили ще раз, у Києві, пройти обстеження. Як ми зраділи, коли побачили ту жінку з букетом квітів! Страшне — не підтвердилося. Ну а далі — почали лікувати: біоенергетичні сеанси, лікування травами.

- Ви “нагодували” хвору своєю енергією?

Людмила: Людина черпає енергію з космосу, їжі та, звичайно, від природи, що її оточує. Тому цілитель не тільки лікує хвороби, а й змушує цю енергію працювати. Заявляю про це з повною відповідальністю за свої слова. Біоенергетик уміє керувати своєю енергією і вміє цією енергією не “годувати”, а очищати організм хворого, допомогти пацієнту позбутися негативної енергетики, збудити в ньому внутрішні сили, які допоможуть боротися із захворюванням. До того як біоенергетик не “запустить” енергетичний механізм хворого, ніщо саме по собі в організмі пацієнта не зміниться. А коли “механізм” починає діяти, організм хворого позбавляється негативної енергії, тобто відновлюється. Адже ми впливаємо не на окрему хворобу, а на весь організм. Просимо пацієнтів знову пройти обстеження, щоб побачити динаміку - як хвороба минає.

СКІЛЬКИ РАЗІВ ПРИХОДИТИ НА СЕАНСИ?

Аліна: Все залежить від стану здоров’я пацієнта. Трапляється, відчуваєш - хворий прийшов з відкритою душею, всміхається. Тоді й у мене виникає відповідний настрій, народжується величезне прагнення зробити для людини все, що вмію. Мені не дуже подобається категорія пацієнтів, котрі приходять у центр, немов на розвідку.. Ніби кажуть: “Я в усе це не вірю, але в мене безвихідне становище”. Тоді доводиться витрачати чимало сил, щоб подолати бар’єр недовіри.

Людмила: Щоб “перестрибнути” через бар’єр, маю кілька надійних способів. Наприклад, цікавлюся, скільки років тому проводилася операція апендициту (якщо вона, звичайно, була). Він здивований, він вважає, що мені через костюм не видно того рубця, а я його “бачу”… А коли в пацієнта є до мене довіра, і лікування йде краще. І він виконуватиме все, що я йому пораджу.

Коли настає полегшення, я пропоную зробити перерву. Чому? Я подолала хворобу, котра прийшла останнім часом. Але ще є недуги, що мають старі корені. Як археолог шар за шаром знімає ґрунт, аби докопатися до заповітного скарбу, так і біоенергетику доводиться очищати хворий організм. Інколи це треба робити у кілька етапів.

- Ви даєте “домашнє завдання” пацієнтам?

Людмила: Обов’язково. Вже з першого-другого дня розповідаю, що хворий повинен робити сам. Передусім навчаю — тисячі пацієнтів це опанували — біоенергетичне впливати на хворий орган. Розповідаю про енергетичні меридіани, чакри. Пояснюю, чому після сеансів відчувається легкість у всьому тілі. І потім мої пацієнти вже можуть вплинути на себе самі.

СОНЯЧНА КУЛЬКА

Людмила: Нерідко літні люди скаржаться на біль у коліні, їм тяжко ставати на ногу. А що таке біль? Нестача енергії. Значить, суглоб треба енергетичне “підготувати”. Як саме? Годиться для цього “сонячна кулька” - уявний згусток сонячної енергії. Щоб уміти її утворювати, слід спочатку потренуватися.

Як саме? Сісти зручно, розслабитися, заплющити очі. Ноги не схрещувати. Долоні стулити перед собою, лікті - горизонтально, відвести у різні боки. Подумки рахуємо - один, два, три, чотири. І на “п’ять” долоні трохи розвести. Відчуваємо: вони ніби легенько притягаються, ніби зліплені. Знову з’єднуємо долоні і на рахунок “сім” розводимо їх уже на 3-4 сантиметри. Так повторити кілька разів. На перших заняттях треба відчути лише притягання між долонями. Потім - ледь помітний опір, коли долоні стулюємо. Це вже згусток енергії, мікролептони. Через деякий час з цього згусточка (коли відстань між долонями 25-30 см) можна зліпити жовту сонячну кульку. Піднесіть її до обличчя, вдихніть через ніс цілющу космічну енергію. Затримайте дихання на кілька секунд.

Мікролептони проникнуть у кожну клітинку м’язів, кісток. Коли біооболонка заповниться, зробіть повільний видих із думкою’. “Виходить усе непотрібне, зайве, хворе”. В пальцях рук може з’явитися ледь помітне поколювання, тепло.

Після цього розплющте очі й прислухайтеся до себе. Так, голова стала легшою, але нога ще болить. Значить, ще раз треба утворити сонячну кульку і вже спрямувати її безпосередньо у хворе коліно. Повторюємо процедуру вдруге і втретє, додаємо потік енергії доти, доки не відчуємо полегшення.

Біоенерготерапія доступна кожному, незалежно від віку. Будь-яка людина здатна розвинути в собі чутливість пальців. Однак це зовсім не означає, що одразу треба з приводу й без приводу починати розмахувати руками над тілом іншої хворої людини. І в біоенергетиці існує принцип: не зашкодь! Скажімо, ти зняв у когось головний біль. А куди подів його? Просто кинув поруч. Забруднив повітря навколо. І цю “хвору” енергію може підхопити стороння людина. “Негатив” треба вміти спалювати, цього слід також вчитися. Існує чимало книжок, де описані принципи роботи з біоенергією.

Аліна: Кожний помічав: після того, як поштовхаєшся у переповненому трамваї чи тролейбусі, втрачаєш сили. Чому? Ми вже говорили, що в тісноті біополя перехрещуються. Добре, якщо пасажири в гарному настрої, але так буває нечасто. Хтось починає сварку, в котру втягується половина вагона. Негативні емоції однієї людини спричинюють відповідну реакцію в сусідів. Я навіть спиною відчуваю, як від людини, котру щось пригнічує, віє холодом. Так ми втрачаємо свій запас енергії.

У колективі на роботі майже завжди знайдеться людина, що приходить у кімнату з поганим настроєм, починає на щось скаржитися, когось “кусає”. Є й керівники - усім незадоволені, ладні без упину “знімати стружку” з підлеглих, доводити їх до істерики. В підлеглого - вибух емоцій, а керівнику (енергетичному вампіру) тільки того й треба. Він “підживиться” тією енергією, ходить задоволений, а ти на цілий день вибитий з колії.

Буває також, що людина сама себе настроює на неприємності, їх ще немає, але вони можуть статися (або й ні!) Однак ця людина заздалегідь переживає усі наслідки уявної події, доводить себе до нервового виснаження, впадає в депресію. Мучить і себе, і близьких.

- Що робити в таких ситуаціях?

Аліна: Передусім я б порадила стати під душ. Або облити себе водою (не дуже теплою, не дуже холодною) і уявити, що вода обмиває не лише поверхню тіла, а й миє вас “з середини”, видаляє всі болі, негаразди.

Людмила: Коли немає справжнього душу, то треба стати під візуальний потік (скажімо, опинитися подумки серед Ніагарського водоспаду). І промити себе. Я цього навчаю своїх пацієнтів. Не кожному все одразу вдається. Але треба тренуватися, і обов’язково вийде.

Аліна: Можна уявити, що ви купаєтеся в річці. Пірніть у неї, промийте себе. Або уявіть себе глеком, наповненим водою. Промийте себе з середини, вилийте брудну воду, замініть її чистою, прозорою.

- Який буде наслідок?

 Аліна: Не тільки гарний настрій. Минуть і душевні прикрощі, і втома, і біль фізичний.

 Віра МИКОЛЕНКО, журналіст

”Ваше здоров’я”, №2, 17 січня 2002 р.