Покарання не мають травмувати психіку дитини

Виховання дитини – складний процес, котрий вимагає не лише терпіння від батьків, але і дещиці вміння. Адже один неправильний крок з боку батьків може призвести до численних проблем.

Зараз хочеться розповісти про те, як правильно потрібно карати дитину, аби в результаті її психіка не виявилась травмованою.

Більшість людей хоча б  раз за життя ставали свідками картини, коли мама публічно карає свого малюка за досить таки малі провини. Це може бути невинна витівка, інколи просто дитина не встигає за швидким кроком  батьків.

І це трапляється не лише у неблагополучних сім’ях. Подібна картина нерідко стосується досить забезпечених і освічених людей.

Перше, що потрібно відзначити: батьки зовсім не праві у цій ситуації. Адже вина дитини часом опосередкована. З іншого боку, мама не має права публічно соромити малюка, адже це може серйозно ранити тонку психіку ще малої людини.

Але тут важливо сказати і про те, що потрібно знайти ту грань, яка дозволить виховати дитину нормальною людиною.

Якщо малюка часто і за кожну провинність ставити в куток, є ризик, що виросте особистість із заниженою самооцінкою. Якщо ж дитину зовсім не карати, малюк може стати самовпевненим.

Психологи стверджують: покарання корисні у процесі виховання. Але виключно за умови, коли здійснювати їх правильно. І головне тут: зробити все так, аби дитина ані на секунду не відчула, що її не люблять.

Вона не має сумніватися у тому, що вона завжди лишиться потрібною своїм батькам і ніяка витівка не дозволить мамі і тату його розлюбити.

Тут у батьків виникає логічне питання: як же все зробити правильно? Вчені говорять: дитина у будь-якій ситуації, навіть у момент покарання, не має думати, що її не люблять.

Тому, всі турботливі матусі і татусі мають знати про п’ять простих правил, які не дозволять дитячій психіці постраждати від покарань.

1. Не можна лякати дитину. Дуже часто батьки погрожують своєму малюку фразою: «Нашкодиш, я тобі як задам ременем по попі!» Дитина скоріше за все знає наслідки такого розвитку подій. І кожна провинність, хай навіть найменша, у маляти може викликати страх такого покарання. А часте перебування в страху може призвести не тільки до стресу, а і до більш негативних наслідків - хвороб.
2. Не варто ставити малюка у куток. Це одне із найбільш поширених покарань, які обирають батьки, що не хочуть бити дитину. Але чи хороший цей спосіб? Знаходячись у кутку, особливо тривалий час, дитина просто не має можливості нормально і адекватно проаналізувати свої дії, розібратися, за що ж саме вона отримала таке покарання. Краще дитину посадити на стілець і дати час для роздумів. Через деякий час із нею слід поговорити, малюк сам має назвати причину свого покарання. В іншому випадку хтось із батьків має дитині все детально і спокійно пояснити.
3. Не можна карати публічно. Це дуже поширена помилка, яку допускають батьки: карають малюка, знаходячись у громадському місці. Найгірше, якщо мама лає дитину при її друзях, товаришах, знайомих. Це сильно занижує самооцінку маленької  людини, а в результаті може призвести до серйозніших наслідків.
4. Не можна обзивати дитину. Батьки мають пам’ятати про те, що називати своє чадо недолугим, свинею чи іншими подібними словами просто неприпустимо. Дитині потрібно всього лише пояснити, що не варто марати свій одяг або треба за собою прибирати іграшки. Із  малям потрібно просто розмовляти.
5. Не можна карати за дрібниці. Мама має пам’ятати, що коли малюк неправильно надягнув штани, це не привід його лаяти. Просто потрібно декілька разів пояснити, як це слід зробити правильно. Дитині не потрібно вигадувати багато правил, їх може бути декілька. Так малюку їх легше буде засвоїти і в подальшому відтворювати.